Назва Великі Лучки походить від угорського слова «лучко» — болото. В результаті археологічних розкопок, проведених у 1871 році в урочищі Поле, було знайдено великий бронзовий скарб пізньої бронзи з 41 предмета. Ці знахідки стосуються кінця II тисячоліття до н. е. і свідчать, що з того часу на території сучасного села жили люди.
Існує з 1400 року, раніше входила в Мукачівську домінію королівства Угорщини.
у XVI столітті в селі жили і так звані лібертини, які тоді ще не були закріпаченими. До цієї групи належали нащадки Кузьми, Григорія і Олекси Балогів, які в 1467 році одержали від угорського короля Яна Корвіна «донацію» — право на володіння половиною скультетського ґрунту великолучківського маєтку. Це право було підтверджене донаційними грамотами 1493 і 1505 років. Ніяких інших повинностей, крім доставки пошти з Мукачевого до Кошіце, вони не виконували. Володіння, надані Балогам, зберігалися за їх нащадками до середини XVIII століття.
У 1703—1711 роках жителі села брали участь у антиавстрійському повстанні, але їх рух був придушений і з 1728 року територія навколо Великих Лучок належала австрійському феодалу графу Карлу Шенборну. У 1847 р. за цісарським декретом імператора Фердинанда І отримало статус торгового містечка (Marktgemeinde); відтоді вважалося містечком Мукачівського повіту Березького комітату Королівства Угорщини.
У 1918 повстання з метою об’єднання з Радянською Україною, проте в квітні 1919 року спочатку угорські, а потім чехословацькі війська окупували село. До того моменту все Закарпаття було приєднано до Чехословаччини, а жителі стали поступово вступати в КПЧ.
У 1938 році Чехословаччина була розділена між Німеччиною і Угорщиною, останній дісталося також село Великі Лучки. Під страхом смерті влада забирала чоловіків в армію, протестувальників розстрілювали на місці. Велика частина населення бігла в Радянський Союз. Під час війни в селі розміщувалися угорські війська і німецькі загони. 27 вересня 1944 року радянські війська визволили село від окупантів, а після війни село увійшло до складу УРСР.
Памятники:
– памятник Т.Шевченко
У центрі виблискує, погруддя сумлінної трудівниці, яке встановили за її життя 1961 року — Ганни Ладані.
Наприкінці села височіє біла скульптура колгоспниці, жінці-трудівниці. У правій руці тримає кошик із овочами, фруктами, гронами винограду, у лівій — качан капусти.
